Організатор "Дивись серцем"

 29.02.2016-31.05.2016
Кількість голосів: 2  
 Оксана Буць
Повернутись до проби

Прийшов час викласти на папір думки, які точаться в моїй голові вже від початку 2016 року.


Саме тоді зародилася ідея, яка допомогла мені втілити в реальність одну цікаву


мрію.




Полягала вона в тому, щоби подарувати частинку своєї енергії, любові, можливостей і знань діткам, які цього потребують. В принципі, потребують цього всі, але найбільше ті, хто рідше бачить блиск в очах оточуючих. Майже одразу я знайшла собі помічників у цій справі: ст.пл. Аню Статну і пл.розв. Андрія Федоренка, які підтримали мою ідею і захотіли розвивати її разом зі мною. Ми прикинули як би краще це було зорганізувати і приступили до дій.




Я відправилася до ЗОШ №30, де знаходиться осередок діток з неблагополучних сімей. Там зустрілася із завучем із виховної роботи, яка, прийняла мене, звісно, не дуже привітно, але пропозиція їй сподобалася і вона обіцяла передзвонити (правда, я в це не вірила і почала шукати інші школи та інтернати, але ця пані, на диво, зателефонувала через день).




А в чому ж полягала, власне, моя пропозиція? В тому, що ми, пластуни, змогли би проводити з дітьми заняття, які би всебічно розвивали їх, привчали  до порядку, а, найголовніше, до співпраці в колективі та повазі одне до одного. Таким чином ми з учителями сформували групу з 18 школярів, які перебувають під соціальним захистом: діти сироти, напівсироти, діти-переселенці з тимчасовоокупованих територій та діти, чиї батьки перебувають безпосередньо в гущі бойових дій - на Сході України.




Маючи вже повне уявлення про те, з чим матимемо справу, ми з Андрієм Федоренком розробили програму, за якою збиралися працювати з учнями. У цій справі спиралися здебільшого на пластову методику, адже вона дуже добре пристосована для дітей будь-якого віку та статі. Наші мали від 7 до 10 років, змішані з декількох класів. Були ще не здружені, тобто навіть не знайомі, тож починати треба було з нуля.




Те, що наша робота саме тут украй необхідна, ми зрозуміли вже на першому занятті. Діти були справді неконтрольовані, незважаючи на те, що за ними наглядали вчителі. Але це півбіди. Більшість, попри гіперактивність, вели себе настільки замкнуто, що годі було й слово витягнути коли ми, до прикладу, гралися в гру.




Я вирішила поговорити про це зі шкільним психологом, Іриною Крушельницькою, дуже милою і привітною дівчиною, яка пояснила мені багато особливостей і причин такої поведінки. Після цього ми трішки змінили плани наших занять. В першу чергу, зробили їх коротшими, ніж сходини в Пласті, і ще цікавішими для маленьких непосид.




Ми приходили до 30 школи кожного понеділка, починаючи з 29 лютого 2016 року, а згодом перейшли на середи, оскільки на перший день у тижні часто випадали вихідні. Кожне заняття мало свою тематику, яку ми старалися якомога краще розвинути на дитячому рівні. Якщо, до прикладу, це був день мандрівництва, то ми вчилися розкладати намети, співали мандрівних пісень. Якщо день сигналізації, то розшифровували і передавали таємні послання, вчили азбуку Морзе.  День здоров’я - поринали в чарівні часи минувщини, коли правили грецькі боги, і змагалися у різних видах спорту. Коли був страсний тиждень - говорили про Великдень і створювали власні писанки. В кінці кожного заняття я вручала всім заслужені вмілості. Таким чином діти отримували безліч нової і необхідної для них інформації. Ми вчили українські пісні, бо, як виявилося, серед наших вихованців поціновувачів такої музики спочатку не було. Розвивали міміку, жести, ораторське мистецтво. Майже на кожному занятті вчили вузли, що допомагало дітям хоча би на короткий час перенестися в інший світ, де вони - винахідники, рятівники, альпіністи.




Завершенням цієї неймовірної пригоди для всіх став прощальний бал, де ми навчилися танцювати Банс - дуже атмосферний бельгійський танець, і де, власне, зрозуміли наскільки важливими і для нас, і для дітей були ці заняття. Одна дівчинка коли почула, що це наша остання зустріч, подзвонила до мами і попросилася не піти на танці, а залишитися з пластунами. І ще тоді був момент,  який я запам’ятаю, мабуть, на довго. До нас підійшли якісь інші діти з цієї же школи, бо їм стало цікаво - попросили гратися з нами. Ну і щось вони неправильно зробили: не могли сформувати гарне коло. І як же було приємно бачити, як третьокласниця, яка ще 3 місяці тому була така сама, береться їх розставляти на правильні місця і заспокоювати.




Це стало для мене таким позитивним зарядом, що тепер я ще більше загорілася бажанням щось робити для цієї країни, для цих людей і їх дітей. Щодо вчителів, вони, звісно, були нам раді, адже ми, відчасти, виконували їхню роботу. Але, незважаючи на цю їхню вигоду, вони забезпечували нас потрібною підтримкою, тож і їм велике спасибі.




А для наших маленьких вихованців заняття стали добрим прикладом того, як можна весело і з користю проводити час та підтримувати добрі стосунки в колективі, який за декілька місяців далеко не щоденних занять став міцнішим, ніж будь-який клас. І головне, що прогрес у їхньому розвитку був такий очевидний, що ніхто й не сподівався. Таким діткам завжди важко адаптуватися в суспільстві, знайти хороший колектив і у правильне русло направити свою енергію. А ми їм у цьому допомогли.


 

Опис

Рівень - Інший

Тематика - Три головні обов'язки

Комендант/координатор - ст.пл. Анна Статна

Провід
Інструктор - пл.розв. Андрій Федоренко

План

Знайти команду
Розробити план і концепцію занять
Знайти локацію для проведення занять
Домовитися з адміністрацією закладу
Зустрітися зі шкільним психологом
Регулярно проводити заняття

Мета

Допомогти створити міцний колектив і адаптуватися в суспільстві діткам, що знаходяться під соціальним захистом. Показати їм, що час, проведений з користю, може бути веселим.

Локації

Країна - Україна

Область/регіон - Чернівецька область

Населений пункт - Чернівці

Локації

Додаткові матеріали

Фото

Рекомендації

Коментарі