Марта Бедрик

Термін проби завершений
 (01-03-2019)

Вмілості

Вмілість
Піклування дітьми 3
Вмілість
Догляд за кіньми 3
Вмілість
Астрономія 3

Життєпис

Народилась я 17 лютого на перетині століть (2000 року) у місті Києві. Мабуть, не назвала б я себе золотою дитиною… Хоча… Не сильно багато пам’ятаю з того періоду. Але один з дуже теплих спогадів, як у свої 4 рочки ми з батьками, закутавшись у все помаранчеве, гуляли по Майдану. В усякому разі у 6 років, тобто 2006-го, я, як усі чемні діти, пішла до школи. Так, в дитячий садочок я теж намагалась ходити, чи то мене намагались водити, але щось пішло не так, я відвідувала його місяць, може два, не більше. Тож повернемось до школи. З усіх можливих варіантів наш вибір зупинився на СШ № 17 Подільського району м. Києва з поглибленим вивченням математики. Не знаю, що в мені математичного було… Але ходити туди два роки прийшлось. Між іншим, я й сама спершу не була проти цього навчального закладу. Чому? Бо там був басейн і з другого року навчання учні мали такий предмет у програмі, як плавання, але не судилось мені там поплавати. Ще в першому класі потрапила я на два місяці у лікарню, а після отримала заборону на будь-які заняття спортом на найближчі два роки. Тож у цій, школі я вже спортом не займалась. Після другого класу перевелась я в іншу школу - СШ №87 імені Олександра Довженка. Хоч зараз я дуже рада, що решту шкільного життя провела саме там, але тоді не сказала б, що була щаслива. Чи то надто ранній вік для такої серйозної зміни обстановки, чи то мене як переводили, надто сильно налякали… Одним словом, в третьому класі я змінилась. Я абсолютно закрилась, моєї надзвичайної активності за межами дому як не було. Друзів, справді хороших, у новому місці я завела вже класі у п’ятому. Але, хоч звучить і сумно, я щаслива, що такий період був у моєму житті, адже всі зміни - на краще, і якби я тоді не закрилась так від світу, то не відкрилась би для нього і для себе пізніше. Далі потягнулись звичайні шкільні роки… За винятком одного цікавого факту. Спершу оцінки мене взагалі не хвилювали… А у п’ятому класі нам почали щосеместру вивішувати рейтинг успішності. Побачила я його… А в мене там якесь 16-те місце з 30… “Ого, хочу на перше…” - подумала я - і за півтора року там була. І тільки тепер бачу, що завжди такою була: як чогось захочу, точно це отримаю. Але як же важко чогось по-справжньому захотіти… І тоді так було, так як швидко я тоді стала відмінницею, так само швидко воно мені й набридло, в дев’ятому класі я вчитись взагалі перестала, хоч титул і не відчепився, а вчителі все ще тягали по олімпіадах і МАНівських роботах. За голову трохи взялась аж в 11 класі, як ЗНО злякалась. Хоча, видно, не сильно злякалась. Думати, що робитиму після школи почала ще у 8 класі… До речі, тоді й у Пласт пішла. Але про те пізніше. Отже, до 11 класу я так і не визначилася з університетом. І тут мене на рік затягло в Українську Академію Лідерства. До речі, університет не обрала й наступного року після УАЛу. Тож вирішила трохи попрацювати, Третю пробу доскласти, а ще на волонтерство в Італію з’їздила, одним словом, рік пройшов недарма. І… визначилася з університетом! Повернемось до Пласту… Познайомилась я з ним одного осіннього дня на Відкритті Пластового Року - 2014. Але вперше почула про Пласт влітку того ж 2014 року в християнському таборі, де, як мені тоді здалося, 60% учасників були пластунами. Мій пластовий шлях почався у чудовому юнацькому курені ч. 46 імені Марусі Богуславки в гуртку “Скіфські Баби”. Один з найяскравіших пластових спогадів, як в одній гуртковій мандрівці я мало не потонула у болоті, тоді було дуже страшно, а тепер це просто теплий спогад. У листопаді 2014 року було моє перше іменування, я стала прихильнецею. А у перші дні 2015 року на гуртковій мандрівці до Луцька я почала здавати першу пробу УПЮ. На першій пробі я не зупинилась… У листопаді 2016 року відкрила другу пробу УПЮ. А зразу за нею й третю. І третю точно можу назвати найцікавішою. Проекти я робила для себе аж поки майбутній куратор одного з них по середині реалізації не запитав: “Це ти на пробу робиш?”, а я не збиралась, мені просто дуже подобався проект, ідея і люди, з якими працювала… Вони і сказали, що його варто подати на пробу. Я й подала, з усіх моїх проектів 2 подавались таким способом. А ще 2 я дуже хотіла реалізувати ще з періоду мого раннього пластування. А третя проба стала таким собі поштовхом до їх втілення, вона ніби сказала: “Ну ти ж хочеш… Скільки ще чекатимеш слушної миті? Чому б не зараз?”. Завдяки третій пробі я зрозуміла головне - щойно ідея з’являється треба моментально збирати команду і починати її розвивати. У жодному разі не можна відкладати у довгий ящик з написом “Колись обов’язково зроблю”, бо те “колись” з часом зупиняє і вже ніколи не настає. А ще дуже важливо, на тому етапі, коли збираєш команду, знайти саме тих, хто підтримає тебе та твою ідею, тих, на кого дійсно можна покластись, свою суперкоманду. Завдяки кожному з проектів у моїй третій пробі я тепер маю величезну команду таких людей та вже знаю які проекти реалізовуватиму в найближчому майбутньому (до кінця 2019 року) і з ким. Також, завдяки пробі я завела багато крутих знайомств з старшопластунами і вже не боюсь випуску з УПЮ. Навіть з старшопластунським куренем вирішила. Багато всього сталось за моє пластове життя і я неймовірно щаслива, що третя проба була його частиною. Для мене Пласт - це насамперед друзі і середовище, що допомагає розвиватись тобі, а ти йому. І я впевнена, на даний момент, Пласт круто розвинув мене, а я почала розвивати його.

Пробу затверджено, число в реєстрі 552

  • Здобути 3 вмілості на пробу Скобиного лету
  • Виконати та опублікувати опис 9 проектів
  • Пройти Крайовий Вишкільний табір
  • Завантажити усі необхідні рекомендації