Уляна Сеньків

Термін проби завершений
 (01-04-2017)

Вмілості

Вмілість
Догляд за кіньми 3
Вмілість
Їзда верхи 3
Вмілість
Пера 3

Життєпис

16 березня 1999 року на цей чудовий світ, в цьому чарівному місті Лева, з’явилась Я (Сеньків Уляна Михайлівна). Батько Михайло та мати Надія, плюс в додаток я отримала старшу сестру Ярину, точніше, вона мене отримала з не найкращим виразом обличчя при першій нашій зустрічі, як нам вже розповідали (це такий прояв любові). Ще з малку була гіперактивною дитиною, яка не могла довго сидіти на одному місці. Свій шлях в дитячому садку я пройшла дуже змінно, адже ми часто з сім’єю переїжджали, тому й садочок часто змінювався. Досягнувши вже цілих 6 рочків мене віддали в перший клас в, тоді ще, Середню загальноосвітню школу №66. Вільний час проводила в сто одному гуртку, шукаючи свого творчого Я (певно як і кожен в цьому віці), це всі види творчих гуртків, танці, співи, бойові мистецтва, спорт і ще довжелезний список із комами. В 2012 році на тодішньому святкуванні 100-річчя ДППП для мене відкрився Пласт. Отримавши миттєве захоплення від такої великої чисельності людей, гармонії рухів та об’єднання, я й не могла уявляти, що всього через кілька років ця організація стане невід’ємною частиною мого життя. Після подання заяви на станицю мені та моїм подругам зателефонувала теперішня наша виховниця Наталя Балабан, яка стала для нас і для мене особисто не лише виховницею, але й подругою, порадницею, взірцем, людиною, яка знає Все про мене, враховуючи дядька Володю з татової родини і до т. Раї з маминої. Розпочала свою Велику гру в новоствореному курені число 6 імені Лесі Українки, одразу в найстаршому гуртку «Білі Тигриці». Тут все й почалось. З перших сходин зрозуміти всю специфіку Пласту, його діяльність було надзвичайно важко, адже єдиним прикладом для нас було наше КВ. Не ставши ще на ноги, мене обрали курінною, тому як приклад для інших я дуже активно почала вливатися в життя Пласту, розвиваючи курінь всередині, а пізніше вже на зовні. Після звання першої курінної, пішов цикл мого дебюту: перший крайовий табір («Герць»2014), вишкіл, перша учасниця (15.06.2014), пізніше розвідувачка (19.03.2016), перша першунка курінного (2013.«Зоряне сяйво»), отримання всіх 3 Пер та ще довжелезний список здобутків в курені. Окрім саморозвитку, Пласт вніс в моє життя любов (точніше допоміг зрушити її) до коней. Після свого першого вишколу (Крайового кінного вишколу з верхової їзди) в 2013 році, почала займатись кінним спортом в КСК «Вікторія», що на львівському іподромі, здобуваючи перемоги на змаганнях та цінуючи цих тварин ще більше. Каденцію курінної я виконувала 3 роки до 2015 року, пізніше до 2016 була курінним скарбником, а опісля виконувала обов’язки домівкаря, що роблю й сьогодні. В період свого пластування я побувала на 7 таборах, понад 20 вишколах та ще багатьох акціях, які розвивали мене та вносили барви в моє життя. Для мене Пласт це велика кількість челенджів, які потрібно пройти, незважаючи на кінцевий позитивний чи негативний результат, адже ми вчимося на своїх помилках та отримуємо ейфорію при перемогах.